1 ( Read more... )

Світлані Ілініч

до білості твого обличчя
я притуляю херувима
зови мене з порога тричі
торкай зимовими дверима

терпи мене з моїми звірами
що вириваються із рота
із борознами із невірами
із пір’ям і вогнем і плоттю

поріг до скроні принеси мені
будь необачна й невловима
до німоти твойого імені
я притуляю херувима

Мені говорять: від’їжджати час ( Read more... )

Спіймай мене у вікна холодом,
візьми мій подих на приціл,
і вистрели вечірнім поглядом -
густою тінню по щоці…

Як бризне птахами із тімені
й не стане страху і луни,
не вимовляй мойого імені,
лиш гілку серця хилитни.

Струси його над сніговіями,
розворуши, розпороши…
Лише благаю -
не спали його
вечірнім полум’ям шипшин.