-
про неважливість
неважливі речі бувають неважливими зовсім по-різному. і мабуть, про слова тут йдеться в першу чергу. але слова можна ігнорувати, можна затулятися перед ними або їх перекручувати, але якщо хочеш їх почути, то таки почуєш. трохи складніше з тим, що саме намагається залишитися непоміченим, усіляко втікаючи від нашої уваги. я би геть не здогадувалася ( Read more... ) -
тепер найв-ше
пам'ятати про всіх, кому я так сильно вдячна. -
як молочні
коли сняться такі довгі дні з цегли й туману, я забуваю, що треба прокинутись. -
***
зараз чути, як гуде ніч. вона там холодна й безміри пуста: немає в ній ні людей, ні звірів. а принаймні не видно. бо сплять. немає в ній кольорів, тільки різні відтінки темрями. і тільки її птахи пообсідали її ж дерева, - горнуться до кори. вони майже кора. вони не відкривають повік, щоб не бачити зайвого. бо люблять слухати. я не відкриваю повік, ( Read more... ) -
про т. зв.
якось у дитинстві я загубилася. ми дуже довго жили з батьками в гуртожитку, де не зачинялися двері. коли хтось був удома, звісно, хоча часом - і коли нікого не було. і от я поверталася від сусідів, сплутала поверхи й зайшла в чужу кімнату. шафи в усіх були однакові, гуртожитські - вбудовані, величезні й білі. розташування решти меблів неохоче ( Read more... ) -
але то таке
я вчора забагато віддала себе, трохи на користь, більше - надаремно. а тут не було нікого, хто б міг мене відшептати.
страшно, коли не можеш плакати.
і я нарешті зрозуміла, для чого мені був потрібен Харків. -
з коробкою таке пообіддя
було несподівано: перше, що в мене запитали нещодавно при знайомстві, - це чи маю я профайл на фейсбуку. мене це страшенно розсмішило, але я подумала, що це дуже навіть слушно. не знаю, чи запитали би в мене про ім'я, якби нас до цього не представили, але я би точно не питала - ніколи не запам'ятовую імен з першого разу ( Read more... )
