Бахчисарай. Український «закордон»
Моя стаття про Бахчисарай в «Мандрах»
Опинитися в іншій культурі, не виїжджаючи з власної країни? Простіше-простого. Бахчисарай!
Місто Гераїв
Колишня столиця Кримського ханства Бахчисарай не вразить неймовірним феєрверком архітектури - так щоб «ва-у-у-у» і подих перехопило - або купою музеїв. Тут враження інші. Криві середньовічні вулички, колорит..,
...східна атмосфера.
Безліч садів коло самого Бахчисарая. Недаремно назва міста з кримсько-татарської: «бахчі» - сад, «сарай» - палац. Хитромудрі форми гір, відшліфовані вітром, нависають прямісінько над вулицями.
Оцим «бере» столиця ханської династії Гераїв.
Колись давно, на початку ХVI ст., тут було три основних поселення: Кирк-Ер (сучасний Чуфут-Кале), Салачик, Ескі-Юрт. Згодом хан Менглі Герай розбудував Салачик, перетворивши його на столицю Кримського ханства.
А потім його син Сахіб Герай заснував нову ханську резиденцію за два кілометри від Салачика, назвавши її Бахчисарай. От за цим містом статус столиці закріпився остаточно.
Яка перша справа на новому місці? Звичайно, зручно поселитися. Умовно сучасний Бахчисарай поділяється на Нове місто - забудоване переважно безликими панельними багатоповерхівками, і Старе - з кривими вуличками, що «деруться» до гір.
Саме тут незвичний «староміський» неповторний дух Середньовіччя, який ніколи не відчуєш у хрущовці.
Зрештою, відшукали у цьому лабіринті наш приватний готельчик із заздалегідь заброньованим номером. На подвір’ї нас привітно зустріли господарі Діляра й Різа та їхній онук Джеміль.
- У гарному місті живете, - кажу я, озираючись довкола. Ошатний білий будиночок «замикає» зелену вуличку, що вибігає прямо до гір.
- Ми тут тільки останні двадцять років, після розвалу Союзу, - відказує Діляра. - Після війни депортували, як і усіх татар. У 75-му ми не втрималися і нелегально повернулися до Криму. Жили високо в горах у глухому селі, роботи не було. На роботу нас заборонено було приймати. А невдовзі все одно знову «вислали» з Криму.
От тобі одразу й занурення в національне! За кілька годин спускаємося на галасливу центральну вулицю.
- Ми готуємо найкращий у місті плов!
- Заходьте в «Хаджи-Кокей», «Ескі шеєр», «Мусафір»! - запрошують дорогою і навіть з балконів ресторанчиків, чи то пак «караван-сараїв».
Такого колориту точно не побачиш у столиці!
Місто можна обійти за день, але якщо «воно ваше», тут захочеться залишитися на довше.
Довкола шпилі мінаретів прорізають небо -
...у Бахчисараї чимало мечетей. Одні з найстаріших Хан-Джамі й Тахтали-Джамі (1771 р.). Вулички затягують до середини, мов магнітом. Швендяти можна до пізнього вечора.
Головне вчасно згадати, що все-таки основна пам’ятка Бахчисарая - палац кримських ханів - Хансарай. Стоїть тут уже півтисячі років. Завдяки йому і з’явилося саме місто.
Рай-Хансарай для Роксолани
Крим - земля, не розбалувана водою. Хочеш прославитися? Будуй фонтан! Тому мусульманське втілення раю - це сад з численними фонтанами. Така головна ідея палацу.
Його фішка - звичайно ж, «Фонтан сліз», який створив ще 1764 р. іранський зодчий Омер. Левова частка всесвітньої слави, яка випала на долю фонтану, належить Пушкіну.
Трагічна історія кохання найзнаменитішого з династії - хана Крим-Герая до Діляри-бікеч геть розчулила і без того ліричного поета. «Фонтан любви, фонтан живой! Принес я в дар тебе две розы...» -
...написав він у поемі «Бахчисарайський фонтан».
- У холодну пору року фонтан задовольняється парою штучних троянд, а в теплу - за традицією щодень зривають свіжі квіти, - говорить екскурсовод і за кілька метрів показує наступний фонтан «Золотий» (1733 р.).
Його справді вкриває позолочений орнамент, що, звичайно ж, символізує райський сад! Тут вмивалися хани перед молитвою в малій Ханській мечеті.
І це ще не все! Наступний фонтан - у Літній альтанці,..
...інший - на подвір’ї.
Найбільше враження після фонтанів? Величезні білі дюрбе-мавзолеї, Північне та Південне...
...і саркофаги..,
...де поховано численну династію Гераїв. Утім, найлегендарніше дюрбе - Діляри-бікеч...
...у найдальшому маловідвідуваному кутку двору. Тут її колись і «оплакував» «Фонтан сліз». Але до приїзду Катерини ІІ (про що свідчить так звана Катерининська миля)...
...його перенесли на престижніше місце, де він стоїть і досі - у палац.
А ще вражає портал Алевіза - найдревніша частина палацу.
У 1503 р. спритний хан Менглі Герай перехопив зодчого Алевіза Нового, що їхав у Москву до царя Івана ІІІ на будівництво Архангельського собору. Мініатюрні кам’яні візерунки порталу захоплюють і досі.
Неквапливо гуляти тут можна довго. Повз Північні ворота палацу,..
...велику Ханську мечеть,..
...колишні конюшні,..
...Соколину вежу...
...і, звичайно ж, гарем.
За сотні років ханську резиденцію будували-перебудовували. А в XVIII ст. під час війни Кримського ханства з Росією палац майже дощенту згорів.
Однак, попри все - це єдиний у світі зразок кримсько-татарської палацової архітектури!
За бажання палац можна впізнати у фільмі «Роксолана», який тут знімали. Перевтілитися «у Роксолану»? Усе до послуг туристів!
На вибір яскраво-строкаті татарські наряди, одягайся і фотографуйся! Компанію складають численні гурти туристів-велосипедистів.
Щоб потрапити до палацу, треба викласти 40 грн. за дорослого і 20 за дитину.
Проти замків західної України, наприклад, вхідна плата вища. І хоча бахчисарайський Хансарай не зовсім вкладається у звичне кліше «палац» - саме тому побачити його варто.
Юфак аш і япрах сарма
Майже коло ханського палацу вмощуємося на м’яких тапчанах у ресторанчику «Мусафір».
І свято шлунка починається! Юфак аш? Аякже, чули - «суп з малесенькими пельменями» (18 грн.)! Знаємо - у ложці має бути не менше 7-ми. Рахуємо - 10! Як цю мініатюру з тіста і фаршу можна зробити руками - кулінарна загадка! Япрах сарма? Виноградне листя начинене фаршем. Шурпа (20 грн.), лагман (20 грн.), манти (18 грн.), янтик (8 грн.), язма (18 грн.), люля-кебаб (18 грн.) - усі можливі варіанти з м’ясом надзвичайно смачні!
Не кажучи вже про каву. Треба сказати, що у татар приготування цього напою своєрідне мистецтво. І Боже збав туди цукру покласти! Кава тільки «в прикуску» із солодощами.
От саме славнозвісні східні солодощі приголомшили по-справжньому! Курабіє (3 грн./шт.), чак-чак (4 грн./шт.), шекер кийик (3 грн./шт.), пахлава (кримський пляжний атрибут, але в умілому виконанні - це щось! 4 грн./шт.). Як забути? Однак усі рекорди побила баклава (4 грн./шт.)!
Незважаючи на майже однакову назву, «пахлава» і «баклава» - це дві великі різниці. У маленькій баклаві вмостилися одразу дрібно мелені горіхи, різні спеції і... сік-сироп! Тут розумієш, що вираз «тане в роті» не метафора, а найреальніше відчуття! Соковитіші тістечка ще не траплялися. Одночасно відчуваєш різні смаки. І при цьому напівлежиш на тапчанах.
Отут згадуємо слова нашої господині Діляри: «Я так звикла до татарських тапчанів, що замолоду дивувалася, як можна сидіти на стільцях і за столом?! Це ж так незручно. Такий маленький той стільчик!» Починаємо розуміти. Напевно, щось таки у цьому є. Зрештою, треба зібратися на силі, щоб вимовити єдине - «саго». Тобто «дякую» по-татарськи.
Залізний ланцюг - зинджирли
- Зинджирли медресе - один з найстаріших релігійних навчальних закладів Криму, - розказує нам Діляра. - Йому понад п’ятсот років. Але ще два роки тому це була психіатрична лікарня! Після довгих дебатів приміщення, зрештою, звільнили, і Туреччина виділила кошти на реставрацію. Побувати там варто неодмінно.
Щоб побачити медресе, вирушаємо до колишнього Салачика («Сала» - село, «чик» - маленьке). Зараз це передмістя Бахчисарая Старосілля. Цікаве воно тим, що деякі сімейства, як було заведено ще з давніх-давен так і тепер, живуть у будинках, вбудованих у монолітну скелю. Видовище - унікальне!
Нарешті, ось воно медресе.
Про такі колись читалося в «Корольок пташка співоча». А «зинджирли»? Так то ж татарською «ланцюг».
Дослівно «Медресе з ланцюгом». Навіть сьогодні кожен, хто проходить під ланцюгом, схиляє голову перед величчю науки, як і було задумано п’ятсот років тому...
...(вхідні квитки: 20 грн. дорослі, 10 - діти).Заходимо до середини. Усе медресе залите світлом, що ллється зі скляної стелі.
З боків - двері до мініатюрних класів.
На відміну від гамірного палацу, де яблуку ніде впасти, у «школі» - вільному воля. Ми єдині відвідувачі. «Два дні, як почали працювати після реставрації», - каже нам дівчина-доглядач.
- А це що? - цікавимося. Поруч на сходах - керамічні уламки.
- Залишки середньовічного керамічного водогону, - буденно пояснює реставратор, промиваючи шматочки водою з емальованого відра.
«Жива» історія! Ось вона - еволюція звичайнісінької труби: від керамічної, повз залізну і закінчуючи пластиковою.
- Коло «школи» кілька років тому знайшли фундамент бані, - говорить далі жінка. - Хоча про її існування знали давно. Яка ж мусульманська столиця без фонтанів і бань?
Обабіч коло середньовічного медресе, що майже наполовину під землею, двоповерховий корпус початку ХХ ст. Поруч величезний білий дюрбе-мавзолей династії Гераїв. Не перестають вражати!
Саме тут поховано двох засновників: Кримського ханства - Хаджи Герая і Бахчисарая - Сахіб Герая. Далі саркофаги. Серед них Ісмаіла Гаспринського - просвітителя кримсько-татарського народу, який заклав основи його сучасної літературної мови. А довкола - гори, гори і знову гори. Ех, без них тут нікуди!
Дракони і голови президентів Чурук-Су
Двадцятиметрові кам’яні дракони, химери, а то й кримський аналог американських голів президентів,..
...повивітрювалися у м’якому вапняку ще ген-ген коли. Утім, лише з 1964 року долина річки Чурук-Су - пам’ятник природи місцевого значення. Довкола невеличкий ялівцевий гайок. Кажуть, саме тут ставили шатро для котроїсь з ханських доньок, що мала проблеми з легенями. Ялівець і повітря - пішли на користь. А про гори і краєвиди - годі й казати. Що формами тільки встигай захоплюватися, а що сам Бахчисарай тут, як на долоні!
«Сфінкси», як найчастіше називають ці хитромудрі утворення, не залишають байдужими нікого!
Художників...
...і поетів (навіть колись самого Адама Міцкевича!) вони надихають на творчість.
Альпіністи раз у раз деруться на них, лишаючи в м’якій породі гачки-відмітини. Для інших - це просто місце потусуватися.
Ще для когось - тихцем від батьків викурити першу цигарку.
- Закурити не знайдеться? - запитує хлопець років, напевно, двадцяти п’яти. Для нього це вже легальне заняття. Заради цього він і прийшов із сусіднього «дракона».
Розговорилися. Розпитуємо про тутешнє життя і гори, звісно.
- Та МОЇ гори о-о-он там, - вказує він на інший бік Бахчисарая, - я там живу, а тут сам вперше. - І «місцевий» подерся віддавати трофей друзям.
Тут бродити не перебродити... І найзатятіших скептиків «пробиває» на меланхолію. Навіть без вина. Хоча тутешній виноробний завод славиться своїми бальзамами на травах. Дурманить гірське повітря і південні краєвиди. А ще, здається, неможливий факт про те, що кілька мільйонів років тому на цих горах... плескався океан! Рука мимоволі в траві вибирає мушлі.
До дому йти не хочеться. Добре, що наш будиночок під самісінькими сфінксами.
Хтось «падає» з палатками поруч. За ними «падає» сонце.
А зранку ми знову піднімемося. Щоб побачити, що там за межею.
«Закордонні» нотатки:
- Дорога: на автівці «від дверей до дверей» (Київ - Бахчисарай) - 12 год.
-Проживання: номер на трьох за три дні - 720 грн.
- Обід на трьох у середньому - 130 грн.
Залишайтеся! Поїдемо далі - до Великого каньйону, а потім пересядемо з машини на віслюків.
Крим-2010:
Крим. Молодість у ванні і як осідлати віслюка
Крим. Де жити в горах?
Інші подорожі Кримом:
КуТ ТаRхаN - нереальним світом на колесах
«Кіммерія». Кримський мікс гір і степу
Біле сонце Біляусу