Крим. Біле сонце Біляусу
Відправною точкою для огляду принад найзахіднішого мису Криму - Тарханкуту стало не місто і не селище, а десятикілометрова коса, що врізається в море за 20 км від містечка Чорноморське.
Біляус - свобода простору!
Тутешні пляжі - одні з найчистіших у Криму. Побувавши у цій місцевості вперше кілька років тому, ці простори, немов магнітом, притягують вдруге.
Хочеться приїхати сюди не на кілька годин, а пожити тут довше, зустрічаючи щодень схід сонця і проводжаючи його увечері за небокрай. Спокуса перемогла. І от ми знову тут.
Ех, повне роздолля! Серед безкрайнього степу понад безмежним морем розкинувся довжелезний пляж-коса з білим піском - Біляус. Вода тут навіть під час шторму залишається прозоро-бірюзовою, адже в піску немає домішок глини на відміну від інших кримських піщаних пляжів.
Проте часом сильні вітри, які для цієї місцевості звична справа, наганяють холодні хвилі. Зате є інший вагомий плюс - коли усі пляжі переповнені, тут неймовірна свобода простору! Хоча останнім часом, треба сказати, відпочивальників і на Біляусі збільшилося, з’явилися крамнички-вагончики.
Хтось стоїть машиною з наметами. Хтось приїжджає сюди з міста за щоденною порцією моря.
А хтось облаштувався на довше в кількох готелях, що стоять прямісінько по серед степу коло моря (до найближчого селища 3 км). Ми «кидаємо якір» в готелі-фортеці«Вікінг».
Збудований він лише кілька років тому і «працює», з огляду на ізольованість у степу, за принципом турецького «all inclusive» (вартість включає: проживання, харчування, море-пляж, кілька розваг).
Усе твоє, щоправда, з вітчизняним присмаком. Хоча ліниво потягуючись під пляжними парасольками з тростини коло моря, часом спадає на думку, що це мало не Гаваї.
У прозорій воді коло берега мешкають краби, а на території готелю пухнасті кролики. І те, і друге приводить у захват дітлашню.
А її тут ого-го скільки! Харчування і помешкання за кільканадцять метрів від моря...
...створюють ідеальні умови для відпочинку найменшої малечі й до років чотирнадцяти.
Старших непомітно. Певно, вони тут нудьгують. Бо які ж розваги у степу? Та й у готелі із цим негусто. Зате повне єднання з природою дає змогу зекономити кошти.
Основні ресурси Біляусу: море, степ, повітря і сонце. Сонце! Тут воно не швидко ховається за високі гори, а повільно скочується за горизонт на межі степу і моря. Відтак можна засмагати допізна.
За бажання є можливість перейти вузьку косу на інший бік і опинитися на озері Донузлав.
Незвичайність його в тому, що воно з’єднується з морем, тому половина його прісна, а інша солона. Кажуть, часом на озері можна помітити навіть лебедів.
Спадок скіфів
Загалом коса Біляус - це не тільки піщані пляжі з дивовижними пейзажами і прозорим морем. Це ще й цікавезна археологічна пам’ятка! Однойменну назву «Біляус» має древнє греко-скіфське городище, що існувало з IV ст. до I ст. н.е.
Вже майже сорок років на стародавніх розкопках працюють археологи. А щоб побачити давні руїни, не варто нікуди їхати. Просто якось увечері ми прогулялися берегом від готелю десь з кілометер чи два.
І мимоволі натрапили на історію, яка під ногами у прямому сенсі, - древнє городище «скочується» уламками прямісінько в море. Можна побродити серед вулиць, стін, сходів...,
...натрапити на колодязь.
Родзинка міста - башта з кам’яних квадратних блоків. Сьогодні від неї залишилися кілька рядів кладки, однак і вони дають змогу уявити, якою потужною була споруда в давнину.
Околицями на велосипедах
Саме з Біляуса варто неодмінно зробити кілька «вилазок» (особливо зручно оглядати тутешні околиці на велосипедах).
А вже природа довкола на диво щедра! Приміром, саме тут дмуть дуже сильні вітри. Посередині траси між Чорноморським і Біляусом віддалік у степу бованіють рядочки «пропелерів». Це популярні у тутешніх краях повітряні електростанції.
А ще, якщо опинився у цих краях, треба обов’язково побувати на Атлеші - височезних урвищах коло села Оленівка.
Ще одна унікальність Оленівки - Джангуль, який виник внаслідок обриву берега. «Аж шибки у вікнах повилітали у навколишніх селах, коли обвалився берег у 30-ті роки», - пригадали ми слова бабці, в якої запитували дорогу на Джангуль.
Шлях на Атлеші й Джангулі - це просто втрамбоване каміння. На цих каменюках легко «вбити» машину. Побувавши тут минулого разу на автівці, ми зрозуміли чому для цієї місцевості велосипед такий популярний транспорт.
...Загалом ці місця - апогей байдикування і повного злиття з природою: купаєшся, засмагаєш, тиняєшся пляжем, їздиш довколишніми красотами, дивишся, як сідає сонце, клацаєш фотоапаратом. У цьому і є наївна магія цих місць. Бо, чомусь, кортить приїхати сюди знову. Приміром, з наметом. Щоб побачити ще раз, як біле сонце Біляусу сідає за небокрай.
Подорожні нотатки:
Дорога: з Києва - на Одеську трасу. Далі - Умань-Голованівськ-Вознесенськ-Южноукраїнськ-Миколаїв-Армянськ-Красноперекопськ. У Криму після Красноперекопська треба звернути на Роздольне й далі їхати у бік міста Чорноморське. Після Чорноморського основний орієнтир на села - Новосільське, Громове, Знам'янське.
Дорога «від дверей до дверей» тривала приблизно одинадцять годин: з Києва виїхали о дванадцятій ночі, в одинадцятій дня були на місці.Один зі зручних варіантів влітку - вирушати до Криму вночі, оскільки траса у цьому напрямку в цей сезон перевантажена. Вночі ж машин значно менше та й спека менше дошкуляє.
Залишайтеся. Поїдемо далі!
Інші кримські подорожі:
Бахчисарай. Український «закордон»
Крим. Молодість у ванні і як осідлати віслюка
Крим. Де жити в горах?
КуТ ТаRхаN - нереальним світом на колесах
«Кіммерія». Кримський мікс гір і степу