Туман...

Підікрався туман - злодій
Викрав теплі кольори
Огорнув будинки - хитрий
Хмарами вологи

Дерев оголених верхівки
Сховав за сірою імлою
Заповнив тихі перевулки
Сивою рікою

Пропливають водами сивими
Бачать лиш калюжі
Із ранковими турботами
Сплячі перехожі

...так, це вже мої виливання...

Флегматично зима тротуаром поскрипує,
Фантастичні плете казки,
Позіхне десь під білою липою,
На шибки покладе мазки.

Вкриє землю габою сріблястою,
І в напруженій тиші нічній
Світ здається чарівною казкою,
Нерозгаданим плетивом мрій

(Василь Симоненко, 02-20.01.1957)

Where I’ve been television is a substitute for relationships and desires for fellowship. Where its waves that are transmitting channels stir up the drowsy span of life. The images from movies, reality shows, political programs, advertisement, flashed on a screen, inevitably contrasted the surrounding and served me as constant reminder of the ( Read more... )

( Read more... )

 Мене лякають білі сторінки паперу, не тому що вони порожні, а тому що їх так легко зіпсувати. Саме тому переші слова так повільно і нехоче виринають з під клавіш. Протестую, адже можливо цей лист паперу ніхто ніколи не побачить, його можна просто знищити. Але слова на ньому вже почали своє існування і живуть своїм, мало кому помітним, життям. Як ( Read more... )

Навколо інші кольори: трохи менше рожевого, трохи більше сірого, а може це просто холодна осінь. Інші рухи, трохи меньше впорядкованості, трохи більше поспіху, а може це просто ритм великого міста. Інши звуки: трохи меньше знаймого гуркоту мотора, більше постукуваня коліс на з’єднаннях колій і посвистування автоматичних дверей. Інші обличчя: трохи ( Read more... )

Вітер, блискавки крізь нічну темряву, шторм посеред ще сплячого міста. Змиває бруд, змітає все, що не має міцного коріння. Як скажений ритм серця, як думки які пролітають коли неспокійна душа. Ранок. Сонячне проміння, грає на поверхні озера, крізь зелені гілки дерев, крізь скло, крізь сон, крізь низку сірих днів. Як посмішка крізь сльози, крізь ( Read more... )

Мені нещодвано нагадали про таке блюдо як макарони по-флотськи. Ця назва пробилась у мій мозок як щось дуже знайоме з дитинства, але згадати, що це таке, я так і не зміг. Зовсім зіпсувався рецептами італійских паст.
Як типовий системний адмінистратор і пішов у і-нет шукати відповідь на своє питання. Ось на що потрапив.

Клацайте тут...

Ось знову понеслось. Цей вірш від імені дівчини. Не знаю наскільки написане нижче відображатиме реально можливі почуття, це, вже дівчатам вирішувати ( Read more... )

Я трохи відступив від звичайної для мене теми у віршах і написав наступне. Вішаю на вашу оцінку, коментуйте ( Read more... )