На день у Сороки: Найкраща фортеця Молдови, перетин кордону на поромі та ковбаски мітітей

[vladbespalov]

Ідея з’їздити у Молдову була доволі давно: Катруся хотіла відвідати нову країну і стерти її на карті наших спільних мандрів та отримати штамп з корабликом у паспорт, адже перетин кордону відбувається на поромі.

Планували відвідати нашу сусідку одним днем і за мінімальні гроші - як це ми зробили з Румунією.

Спочатку сіли о 1:30 ночі на поїзд одеського напрямку, аби хоч трохи поспати у дорозі і не втрачати дорогоцінний час у день. Квиток коштував усього 65 гривень. О 6:30 вийшли на вузловій станції Вапнярка, Вінницької області, де о 7:25 сіли на автобус до Ямполя за 55 гривень. Взагалі автобуси була найбільша головна біль - на bus.com.ua розклади були не всі, а на по телефону АС з’ясувалося, що і ті можуть просто не приїхати - слід дивитися графу «надійність».



До поромної переправи краще виходити не доїжджаючи до автостанції у Ямполі, але нам треба було саме туди аби обміняти гроші та уточнити останній автобус назад. Молдавські леї обміняли на ринку - за курсом 172 гривень за 100 лей. Часто їх називають «гроші для гри у монополію». Тим не менше, якщо у 2014 році молдавани давали за 1$ 13,6MDL, то тепер 16,6 - помітно різниця з гривнею, яка просіла з 8 до 28.
1.



Від автостанції до поромної переправи йти якихось 20 хвилин, хоча хтось користується таксі! Maps.me вам у поміч.
Перед поїздкою читав, що пором через Дністер, себто у молдавське село Косеуць, курсує за графіком - ледь не кожну годину. У реалі ж з’ясувалося, що перший відправляється з Молдови о 7:45, а останній - вже о 18:00, а між тим інтервали десь по 2 години.

- Кто-то придерживается графика, кто-то - нет, - пояснив «капітан» порому.
- Ми пливемо як дозволить прикордонна поліція Молдови, - додала кондуктор.

Переправа відбувається так: перед причалом стоять традиційні будівлі прикордонником з навісом. У віконце проносиш паспорт. У Ямполі ще всіх обнюхує вівчарка Карина. І потім починається чекання у півтори години - поромники чекають на машини, адже за них вони отримують 50 лей (85 гривень), тоді як за пішого - лише 5 лей (8,5 гривень).
2.



Більшість пасажирів - громадяни Молдови. Хтось їде до нас на закупи, бо дешевше (напевно, через знецінення гривні). Бачив групу людей з пакетами АТБ (у Ямполі представлена ця мережа) - немов наші вертаються із польської «Бєдрьонки». Інша категорія - молдавські заробітчани, що їдуть у Росію.

Тут діє малий прикордонний рух мешканці Ямпільського району можуть по внутрішньому паспорту їздити у Сороцький район Молдови і навпаки. Мова спілкування - російська, хоча обидва народи говорять між собою своїми.
3.



Пливли ж на молдовський берег якихось 5 хвилин. Вже котрий рік планують збудувати міст у цьому місці, адже завдяки ньому дорога з країн Балтії на Балкани значно скоротиться. А поки насолоджуємося романтичним переходом кордону.

На іншому березі Дністра - все не таке капітальне, але акуратніше: мобільна будка, вказівники напрямку руху. «Подходим только по двое» - каже прикордонник чи-то працівник прикордонної поліції.
4.



На контролі нас запитали куди їдемо та перевірили сумки. Все доволі серйозно. Навіть такого під час останньої поїздки до Польщі не бачив - там нікого не цікавило «мета візиту» та навіть сумки не перевіряли. А то зовнішній кордон Шенгенської зони!
Штамп з кораблем. У порівнянні з 2013 роком тепер вони виглядають як печатки країни ЄС.
5.



Ще на поромі ми напросилися у машину до Сорок (а це десь 8 кілометрів), але та затримувалася на перевірці.
6.



- Давайте я вас подвезу в Сороки, - запропонував дядько. Я завжди обережно відношуся до таких пропозиції, адже поруч ще стояли таксисти.
- Но мы автостопом. Фаре бани (без грошей), - сказав я дядькові.
- Как хотите, - відповів він.



Джерело: travelro.files.wordpress.com

Час витрачати не хотілося, адже було вже по 11-й, а назад нам треба було встигнути на пором на 16.00, аби пересісти на автобус на 18.00.

Водій на ім’я Олександр виявився говірким. Часом я переходив на українську і він тоді: - Я служил на Западной Украине с хлопцами. Был в Стрыю, Дрогобыче. Мы привозили вино, а они - сало.

Сам він говорив російською і зі своїми. У Сороках третина населення - українці та росіяни.
З ним ми доїхали до спальнику «Нові Сороки».
7.



Далі сіли на маршрутку до центру. Проїзд коштував дешевше ніж у нас - 2 леї (3,4 гривні) при тому, що бензин тут дорожчий.
8.



Водій маршрутки нормально говорив російською та і майже всі люди, нею з нами нормально говорили. Одразу ж попрямували до місцевої фортеці, відреставрованої за кошти ЄС. Були, як це не дивно і туристи - навіть групи. Головним чином пенсіонери з країн ЄС.
9-10.






Фортеця відкрита з середи по неділю з 9 по 18-у з перервою між 13 та 14. Нам пощастило, адже у вівторок нас пустили всередину - була якась велика група туристів. А потрапити туди варто - вхід якихось 10 лей (17 гривень).
У дворі замку доволі прикольно.
11.



Можна піднятися на всі башти.
12.



Відкривається добрий вигляд на Циганську гору з будинками у стилі кітч.
13.



Фортеця у Сороках зображена на банкноті у 20 лей.
14.



Вид на Дністер / Ністру. На тому боці вже Україна - село Цекинівка. Туди теж курсує поромна переправа. Нам казали, що частіше ніж на Ямпіль-Косоуець - що півгодини. До того ж, є надійний автобус Цекинівка-Ямпіль-Вапнярка на 17.20 щодня. Інфо від водія.
15.



Тобто якщо хочете зробити round trip їдьте за маршрутом Вапнярка-Ямпіль-Сороки-Цекинівка-Вапнярка.


16.



Україну зобразили як порожнє місце на карті.
17.



Район поруч із замком - типова радянська забудова. З цікавими надбудованими від місцевих.
18.



Вулиця Незалежності.
19.



Реклама часто буває двомовна. Якщо хочете вивчите румунську дешево та зрозуміло - вас сюди.
20-22.









Багато народу працює за кордоном.
23.



Православна церква - більшість населення Молдови православні.
24.



В центрі багато обмінників. Коли був в останній раз був у Молдові у 2013 році 1 лей коштував 70 наших копійок. Тепер все навпаки.
25.



Пошта.
27.



Трохи старої забудови по вулиці Штефан Чел Маре.
28.



По цій же вулиці знайшли класний магазин з молдовським вином та цукерками.
29.



Купили найбільш відоме місцеве вино Cricova - пляшка коштувала 37 лей (62 гривні).
30.



І цукерки місцевого «Рошену» - Bucuria. При чому, на вагу і жінка зважувала нам по 2 цукерки 5 різних видів.
31.



Магазин «Барвиста вишиванка» - дзвоніть на «Київстар». Чим не Західна Україна?
32.



Штефан Чел Маре - один з найуспішніших володарів Молдавського князівства.
33.



Центральна частина Сорок хоч і з добрими дорогами мало чим відрізняється від типового міста колишнього СРСР.
34.



Привітання від теперішнього президента Молдови - проросійського Ігора Додона. Цікаво, що північ країни, включно з Сороками, голосував саме за нього.
35.





Джерело: st.unimedia.info

Коли власні пошуки закладу до поїсти не дали результатів - запитали у місцевих хлопців де пообідати.

- Ой, вы не найдете, лучше мы вас подвезем, - запропонували вони.

За півтори хвилини вони підкинули до закладу, де пропонували комплексний обід за 20 лей (34 гривні), але напроти був приємніший заклад з ціною у 25 лей.
36-37.






Замовлення робили на касі - обирали максимально молдовський комплекс: кислий суп зама, ковбаски мітітеї, пюре, трохи капусти і безлімітний хліб.
38-39.






Напій у комплекс не входив. Я взяв найбільш популярне пиво. Також у Молдові розливають і чеський «Козел», і румунську Timisoreana і російський «Белый Медведь».
40.



У Молдові представлені українські мережі.
41.



Ремонт взуття та побілені бордюри - атрибут типового пострадянського міста.
42.



На виїзд з міста їздять маршрутки 1,7,9. Дізнатися розклад бусів до кордону нам не вдалося.
Назад верталися доволі швидко - вже о 14.45 були у таксі до Косоеуць. Таксист запропонував добру ціну у 30 лей (50 гривень) за 8 кілометрів за двох.
Дорога була у доброму стані.
43.



Ось така одноденна вилазка до сусідньої держави. Три години явно не достатньо, але лишватися на ніч у Сороках не стали - кемпінг коштував по 12 євро з особи, а квартира у центрі міста - 20. Як кажуть, треба йти з вечірки у самий її розпал.



Молдова - беднейшая страна Европы глазами украинца
«Я пью за то, чтоб у мужиков всегда стояли…». Як ми гуділи у молдавському селі
«А вас та мы и не признали!». Репортаж з Придністров’я - країни якої немає на мапі
Испытано на себе: Как съездить на футбол за границу всего за 1000 гривен