FULL ENGLISH BREAKFAST part 8
ПОПЕРЕДНІ ЧАСТИНИ:
FULL ENGLISH BREAKFAST part 7
FULL ENGLISH BREAKFAST part 6
FULL ENGLISH BREAKFAST part 5
FULL ENGLISH BREAKFAST part 1-4
8.
Кожен мусульманин мріє хоча б раз у житті здійснити хадж - прийти в Мекку й помолитися у святих місцях.
Кожен, хто це зробив, має право носити почесний титул Ходжа.
Певно, своєрідною футбольною Меккою є Вемблі. Мені навряд чи доведеться зіграти на цьому легендарному стадіоні, але все одно вважаю, що свій футбольний хадж я здійснив - я бачив Вемблі, я був на Вемблі, я вболівав на Вемблі за свою команду....
Тож можете звати мене Ходжею :-)
Оксфод також можна вважати Меккою. Студентською. Гадаю, що було б щастям тут навчатися.
Але мені вже цього не судитиметься. Та й перейматися не варто - я мав честь навчатися в Київському Університеті ім. Тараса Шевченка.
Гордість за свій виш і байдужість до цінностей Оксфорду я відчув у досить несподіваному місці - сувенірній крамниці Оксфордського університету. Я оглядав усякі маєчки-светрики з емблемою цього вишу, і мені зовсім не кортіло щось з цього придбати і носити.
Я розумів, що Оксфорд, це круто. Але я почувався тут зовсім чужим, і мене це не бентежило абсолютно. У мене була своя чудова студентська історія, і долучати себе - навіть не навсправжки, «понарошку» - до історії чужої (хай навіть надвидатної!) мені зовсім не хотілося.
Але не подумайте, що я закликаю вас викреслити Оксфорд з ваших туристичних карт. Жодною мірою!
Це містечко варте уваги.
Дістатися до нього з Лондону можна поїздом або автобусом. Автобусом це займе близько двох годин. Купити квитки можете у водія, або наперед через інтернет - це дешевше.
Автостанція в Оксфорді знаходиться в самісінькому центрі. Від неї по вказівниках потрапите до туристичного інфоцентру. Там візьмете на шару поганеньку, або за гроші (півфунта) ліпшу, карту - і вперед на оглядини міста.
Можете скористатися послугами екскурсійних автобусів - сайтсіїнгів.
А можете просто гуляти містом і насолоджуватися архітектурою і краєвидами. Ми саме так і вчинили.
Архітектура там варта уваги. Вся забудова центру міста має кількасотрічну історію. Зберіглася навіть будівля, якій близько 1000 років. Є церкви й замок, паби і старезна пошта, ботанічний сад і станція човнів на каналі...
Кількох годин вистачить, аби некваплячись прогулятися центральною частиною міста і насолодитися його чарівністю.
По правді, під кінець нашої англійської подорожі, нам нічого іншого й не хотілося. Просто гуляти і відпочивати.
У кожного, хто приїздить до Оксфорду виникає питання: А де, власне, університет?
Відповідь: Скрізь!
Оксфордський Університет - це не університет у звичному нам розумінні цього слова. Це не окремий заклад, окремий будинок. Це - об’єднання коледжів, розташованих в одному місті. Влесне, він так і називається - Університет коледжів Оксфорда.
Коледжів там чи не сотня. Мо’ й більше.
Є державні, напівдержавні, приватні, чоловічі, жіночі, відкриті, закриті, легальні, підпільні і ще бозна які.
Певно нема святого, чиїм ім’ям не називався би коледж - Святої Анни, Святого Георгія, Святої Магдалини…
З такими назвами фіг розбереш, чому там навчають.
Хоча, є й більш конкретні назви: Медичний Коледж, Теологічний Коледж, Інститут Математики Оксфордського Університету тощо.
В деякі коледжі можна вільно пройти всередину і подивитися їх. В більшості, щоправда, це задоволення платне. Але є й такі, в котрі не потрапиш ні за які гроші - вхід дозволений лише студентам, викладачам і членам елітарного клубу при цьоve коледжі.
Скажу по правді, вештатися університетськими коридорами і задвірками не надто хотілося - зовнішнього огляду будівель вистачало з головою.
Було бажання потрапити лише до одного коледжу - Christ Church. Це - найбільший і найвідоміший з оксфордських коледжів. Розташований в самісінькому центрі. Має власний парк.
В цьому коледжі свого часу відбувалися засідання парламенту Англії. В більш пізні часи - знімали Гаррі Поттера :-).
Серед визначних пам’яток цього коледжу - собор, вітражі, бібліотека і столовка, де харчувалися ледь не всі відомі люди Оксфорду. Саме в цій столовці Льюїсу Кероллу прийшла ідея його психоделічної Аліси (треба, до речі, перечитати… :-) ). І, до слова, присвячений Алісі магазинчик, розташований тут само, через дорогу від коледжа.
В столовці, якщо не брешуть, столи не пересувалися жодного разу від дня відкриття (у нас би їх ще й не протирали! :-) ). Тож можете подивитися, де зазвичай топтав вівсянку (а судячи з Аліси - ще й забивавав нєхілий косяк) старий педофіл бразер Луй :-)
В день нашого приїзду до Оксфорду вхід до столовки було закрито. Тож ми й не бачили сенсу взагалі заходити до коледжу. Зекономили по 6 фунтів :-))).
Ще варто згадати про Університетський Парк.
Як і всі англійські парки, він просторий, затишний і доглянутий. В парку чудові дерева і безліч квітів. Частина цього парку використовувалася для відпочинку городян ще триста років тому. Тож травичка там зелена, м’якенька і підстрижена ледь не під лінійку :-)
В парку є галявки, де майбутня еліта займається спортом. Є крокетний майданчик і поле для крікету. Саме йшла якась гра. Судячи з білої форми - три- чи чотири-денна :-)
Ще еліта розважала себе грою в регбі та теніс.
У футбол, судячи з побаченого, там грають самі лише ізгої :-)
Прогулянка, хоч і в невиснажливому темпі, забрала трохи сил, тож час було десь перепочити. До автобусу було ще з годинку…
Центральна вуличка в Оксфорді доволі чарівна. І вона для відпочинку була саме-саме тим місцем. Позаяк пива в дорогу не хотілося, обмежилися кавою. І папіроса лягла на кавусю просто, як єлей на вавки :-)
Закінчення: FULL ENGLISH BREAKFAST part 9
FULL ENGLISH BREAKFAST part 7
FULL ENGLISH BREAKFAST part 6
FULL ENGLISH BREAKFAST part 5
FULL ENGLISH BREAKFAST part 1-4
8.
Кожен мусульманин мріє хоча б раз у житті здійснити хадж - прийти в Мекку й помолитися у святих місцях.
Кожен, хто це зробив, має право носити почесний титул Ходжа.
Певно, своєрідною футбольною Меккою є Вемблі. Мені навряд чи доведеться зіграти на цьому легендарному стадіоні, але все одно вважаю, що свій футбольний хадж я здійснив - я бачив Вемблі, я був на Вемблі, я вболівав на Вемблі за свою команду....
Тож можете звати мене Ходжею :-)
Оксфод також можна вважати Меккою. Студентською. Гадаю, що було б щастям тут навчатися.
Але мені вже цього не судитиметься. Та й перейматися не варто - я мав честь навчатися в Київському Університеті ім. Тараса Шевченка.
Гордість за свій виш і байдужість до цінностей Оксфорду я відчув у досить несподіваному місці - сувенірній крамниці Оксфордського університету. Я оглядав усякі маєчки-светрики з емблемою цього вишу, і мені зовсім не кортіло щось з цього придбати і носити.
Я розумів, що Оксфорд, це круто. Але я почувався тут зовсім чужим, і мене це не бентежило абсолютно. У мене була своя чудова студентська історія, і долучати себе - навіть не навсправжки, «понарошку» - до історії чужої (хай навіть надвидатної!) мені зовсім не хотілося.
Але не подумайте, що я закликаю вас викреслити Оксфорд з ваших туристичних карт. Жодною мірою!
Це містечко варте уваги.
Дістатися до нього з Лондону можна поїздом або автобусом. Автобусом це займе близько двох годин. Купити квитки можете у водія, або наперед через інтернет - це дешевше.
Автостанція в Оксфорді знаходиться в самісінькому центрі. Від неї по вказівниках потрапите до туристичного інфоцентру. Там візьмете на шару поганеньку, або за гроші (півфунта) ліпшу, карту - і вперед на оглядини міста.
Можете скористатися послугами екскурсійних автобусів - сайтсіїнгів.
А можете просто гуляти містом і насолоджуватися архітектурою і краєвидами. Ми саме так і вчинили.
Архітектура там варта уваги. Вся забудова центру міста має кількасотрічну історію. Зберіглася навіть будівля, якій близько 1000 років. Є церкви й замок, паби і старезна пошта, ботанічний сад і станція човнів на каналі...
Кількох годин вистачить, аби некваплячись прогулятися центральною частиною міста і насолодитися його чарівністю.
По правді, під кінець нашої англійської подорожі, нам нічого іншого й не хотілося. Просто гуляти і відпочивати.
У кожного, хто приїздить до Оксфорду виникає питання: А де, власне, університет?
Відповідь: Скрізь!
Оксфордський Університет - це не університет у звичному нам розумінні цього слова. Це не окремий заклад, окремий будинок. Це - об’єднання коледжів, розташованих в одному місті. Влесне, він так і називається - Університет коледжів Оксфорда.
Коледжів там чи не сотня. Мо’ й більше.
Є державні, напівдержавні, приватні, чоловічі, жіночі, відкриті, закриті, легальні, підпільні і ще бозна які.
Певно нема святого, чиїм ім’ям не називався би коледж - Святої Анни, Святого Георгія, Святої Магдалини…
З такими назвами фіг розбереш, чому там навчають.
Хоча, є й більш конкретні назви: Медичний Коледж, Теологічний Коледж, Інститут Математики Оксфордського Університету тощо.
В деякі коледжі можна вільно пройти всередину і подивитися їх. В більшості, щоправда, це задоволення платне. Але є й такі, в котрі не потрапиш ні за які гроші - вхід дозволений лише студентам, викладачам і членам елітарного клубу при цьоve коледжі.
Скажу по правді, вештатися університетськими коридорами і задвірками не надто хотілося - зовнішнього огляду будівель вистачало з головою.
Було бажання потрапити лише до одного коледжу - Christ Church. Це - найбільший і найвідоміший з оксфордських коледжів. Розташований в самісінькому центрі. Має власний парк.
В цьому коледжі свого часу відбувалися засідання парламенту Англії. В більш пізні часи - знімали Гаррі Поттера :-).
Серед визначних пам’яток цього коледжу - собор, вітражі, бібліотека і столовка, де харчувалися ледь не всі відомі люди Оксфорду. Саме в цій столовці Льюїсу Кероллу прийшла ідея його психоделічної Аліси (треба, до речі, перечитати… :-) ). І, до слова, присвячений Алісі магазинчик, розташований тут само, через дорогу від коледжа.
В столовці, якщо не брешуть, столи не пересувалися жодного разу від дня відкриття (у нас би їх ще й не протирали! :-) ). Тож можете подивитися, де зазвичай топтав вівсянку (а судячи з Аліси - ще й забивавав нєхілий косяк) старий педофіл бразер Луй :-)
В день нашого приїзду до Оксфорду вхід до столовки було закрито. Тож ми й не бачили сенсу взагалі заходити до коледжу. Зекономили по 6 фунтів :-))).
Ще варто згадати про Університетський Парк.
Як і всі англійські парки, він просторий, затишний і доглянутий. В парку чудові дерева і безліч квітів. Частина цього парку використовувалася для відпочинку городян ще триста років тому. Тож травичка там зелена, м’якенька і підстрижена ледь не під лінійку :-)
В парку є галявки, де майбутня еліта займається спортом. Є крокетний майданчик і поле для крікету. Саме йшла якась гра. Судячи з білої форми - три- чи чотири-денна :-)
Ще еліта розважала себе грою в регбі та теніс.
У футбол, судячи з побаченого, там грають самі лише ізгої :-)
Прогулянка, хоч і в невиснажливому темпі, забрала трохи сил, тож час було десь перепочити. До автобусу було ще з годинку…
Центральна вуличка в Оксфорді доволі чарівна. І вона для відпочинку була саме-саме тим місцем. Позаяк пива в дорогу не хотілося, обмежилися кавою. І папіроса лягла на кавусю просто, як єлей на вавки :-)
Закінчення: FULL ENGLISH BREAKFAST part 9