немає гірше, як пуста несила:
ненавиджу заглядати комусь у рот.
Де би мене по світах носило -
я люблю свій народ.

і не владні мені голоси-мандати,
і не знаю сув*язі всіх політик.
якщо це єдине, що можу дати -
я буду боліти.

...і гордості немає ("не йди від ме...")

Бігме, то вітер по вулиці тихо дме,

бігме, той голос - то тільки такі потвори:

повтори-лýни, повтори-побрехачі,

коли у вусі дзвенять голосні ключі,

а це насправді ніхто і не заговорить.

А це насправді - тихо, мовчу-мовчи,

так важко вибрати: голос, а може чи,

так важко вибрати голод між тим і другим.

І другим кругом ( Read more... )

Дочитано "Демонську угоду" Сари Різ Бреннан (Demon`s Covenant, Sarah Rees Brennan) та "Раби відьомства" Таніт Лі (Tanith Lee, Volkhavaar).

( Угода )

Я писала Н.Н. віршика у відповідь на пост - і загубила.
А тепер знову знайла.
Він дико наївний, зате увесь - їй)

починається все із того, що треба любити себе.
спочатку ти у колисці, і тіло твоє сопе.
над тобою мама, неначе великий Бог -
і за те, що ти просто є - світ обожнює вас обох.

а тоді ти ростеш, і бажаєш усім і всьому щось-таки довестИ.
починаєш ( Read more... )

Ось що виходяить, коли я намагаюся писати верлібри...

як виростають діти

поки у тебе робота і хліб насущний -
вони вже учні,
поки у тебе відгомін
і гості в зборі,
вони надворі,
поки у тебе кухня
і крем від зморшок,
у них свій дорослий шок:
перша цигарка і алкоголь,
перший досвід на власній шкурі.

ти куриш?

поговори зі мною.

поговори зі мною.

мені не шкода для ( Read more... )

Так:

за прогнозами, гороскопами сну чи Глоби
або станеться, чи не станеться щось хороше.

залишається вивертати собі суглоби,
мов кишені, де у підкладці немає грошей.

Або  так:

мов лишень - і легко переступити
і броню лускату, і голос дертий.
і води солоної не допити,
і минуле стерти.

Або так:

ані коси не обрізАти, ні пісню вийняти -
бо для тебе знайдеться ( Read more... )

і говориш: дивися, яка краса.
весь цей світ - це одна золота оса,
і лавина подій - то неначе лава,
на якій ти сидиш, і тебе несе
і тобі підкоряється не усе,
і від кожного кольору, дня і дати
хочеться заридати.

і коли обніматимеш - понад силу:
де так довго тебе носило?
і коли ти кричиш, наче олово чи залізо -
і до тебе ніхто не лізе.
і навколо життя по своїй ( Read more... )

і зовсім не про любов усі ті сотні романів,
неначе це справді можна взяти собі на пробу -
і те, що пишуть про бурі і всі почуття в тумані -
насправді любов - це побут.

не брешіть мені про прекрасних і яснооких,
про єднання душ і солодкі фрази.
я знаю - буває не так одиноко,
коли ви разом.

не брешіть мені, про серця, як олово,
і про теплу весняну пору -
я ( Read more... )

ця кара, ця покара, це знамено -
носити на собі, неначе одяг -
ти картами Таро ідеш до мене,
але по картах довго не приходять.

народжений, наврочений, безсилий -
коли тріпають люди язиками,
мене так часто ті слова бісили,
що я перетворилася на камінь.

наврочений, навіщений, навіщо
мені тепер чекати на здобутки.
дивися пильно і дивися вище:
отам у височині ( Read more... )

щоб ніхто не посмів, щоб ніхто твою долю в долоні
не замацав у пальцях, збіднілих від бруду і хрусту,
щоб коли ти виходиш, зігнувшись у вічнім поклоні -
не мозолити ростом очей і постелі Прокрусту -
щоби друзі у п*ятій колоні не йшли за плечем:
не вогнем і мечем. Ми нікому не пустимо крові.
Ми народжені пухом на стані легкому перові.

і тому непорушно ми ( Read more... )