Їжджу Білоруссю: знайомство з Гродно, я готую борщ та вечеря з 4 дівчатами
У п’ятницю, 5 серпня був рівно тиждень, як я виїхав з дому. Вже о 7:30 я стояв на пероні Брестського автовокзалу, звідки відправлявся мій автобус до другого західнобілоруського міста - Гродна. Сашко зголосився підвезти мене до автовокзалу не дивлячись на те, що йому довелося раніше прокидатися.
Подякувавши мого кауч-серфера за все і запросивши його до Донецька, я сів у бус «МАЗ». Ця машина майже нічим не відрізнялась від тієї що везла мене до Бресту. Тільки збоку замість напису «Брестоблавтотранс» був «Гроднааблавтотранс».
В салоні висів телевізор. Крутили якісь російські фільми та мультики
Туалет є. Але його закрили
Поїздка манила, адже ми проїжджали села. Хотілося б подивитися чи вони такі ж задбані як у Біловежській Пущі.
З вікна почали з’являтися сільські краєвиди
За кілька хвили ми приїхали до містечка Волковиськ. Автовокзал був чистим. Жодної торгівлі. Навпроти його була їдальня
Скоро мені подзвонила Олена - дівчина у котрої я повинен був зупинитися у Гродно.
- Я сейчас на работе. Тебя встретит Лена. Она в очках как у черепахи Тортилы и в шлепках. Красивая, - пояснила мені Олена.
Їдемо далі. Ось такі типові невелички містечка у Гродненській області.
А це - ріка Неман
Наш автобус проїжджає містечко Скідзель під Гродно
За три з гаком години я відкрив для себе другий обласний центр Білорусі
На автовокзалі у Гродні я зустрівся з Оленою. Вона вже протягом трьох тижнів жила кауч-серферши, теж Олени.
- Привіт, я Влад. А ти Олена? - спитав я дівчину у окулярах
- Да, - відповіла вона.
Одразу зрозумів що вона не тутешня. І наступна з нею розмова ще більше пересвідчила мене у тому. Її емоції та вираз обличчя показували мені, що Олена не все розуміє.
Виявилося, що вона з під Москов*я.
- Я могу говорить по-русски, это не проблема, - заявив я.
- Мне нравится, говори по-украински дальше. Так прикольно, - відповіла вона.
Далі ми гуляли по Гродну. Барахолка. Напівголі мужики і чоловіки з парасольками
Покажи мені цю фотку перед поїздкою до РБ, то я б подумав, що це якийсь район Варшави чи Острави. Молодці наші сусіди!
Драмтеатр
Радянський танк і реконструйовані хрущовки
Центральна площа міста
Ми якась натрапили на службу у костьолі. Кожен п’ятий мешканець Гродна - поляк. Хоча почути польську, так само як і білоруську, на вулиці це з розряду фантастики.
Залазимо у магазин. Я взяв морозиво «28 копійок».
Їдемо пішки до нашого будинку. Жити я мав у приватному секторі. По дорозі помічаю такий білоруський тролейбус
Спочатку я подумав, що то нашою написано
Нашої кауч-серферши не було і я кинув рюкзак і ми повернулися до центру
Це мабуть одне місце з графіті у всій країні. Більше розписів ані на парканах, ані в інших місцях я не бачив. Ця машинка - секонд-хенд з Німеччини.
Пожежна станція. Картина з обличчям Мони Лізи
Олена не хоче фоткатися
Стара синагога. До війни євреї складали 75% населення міста
Така от пропаганда потішила. Смішно і водночас попереджує
Центральна вулиця міста - Советская
Теж у центрі
Після ми з «Тортилою» пішли на ЖД вокзал. Я купив квитки на завтрашній нічний поїзд до Мінська. Стали чекати на автобус. У кіоску взяв 5 талонів. Вартість проїзду тут була як і у Бресті - 750 рублів (одна гривня). Олена принципова не купувала талонів.
- Я хочу, чтобы меня оштрафовали. Я как-то просила, но меня послали, сказав: «у нас белорусских зайцев хватает». Хочу посмотреть, как мне на почту в России штраф придет.
На тролейбусі ми так і не поїхали. У центрі зустрілися з білоруською Оленою. Вона була на фото сесії - підробляє фотографом.
Сіли на тачку і поїхали. На ринку затарилися овочами та фруктами. Ввечері я планував зварити борщ.
Потім я попрацював на кухні і простояв біля плити.
Білоруська Олена покликала нас на пляж. Ми сіли і поїхали у село Ювілейне під містом. По дорозі проїхали мікрорайончик.
Зона відпочинку була чистенька. А от водичка холодна, але ми все ж купалися. Час від часу грали у бадмінтон.
Був час повертатися. По дорозі на зупинці підібрали мужика. Він стояв і гальмував знаком «клас». Але чому автостоп на ЗУПИНЦІ?
Ми його підвезли і він, виходячи, протягнув 3 тисячі Олені (4 гривні), та відмовилася спочатку, але потім все ж взяла гроші.
Ввечері розмовляли за борщем. Моя страва дуже сподобалася. Ну принаймні сказали, що класний :)
Спали утрьох на одному ліжку. Мене поклали біля стіни. Я, не зважаючи на те що лежав з двома дівчатами, одразу закрив очі і заснув.
Наступний день обіцяв бути не менш цікавим ніж цей…
Попередні публікації з поїздки до РБ:
7-й день
Їжджу Білоруссю: веселі голландці у місці розпаду СРСР, живі волохаті зубри та 100 метрів від Польщі
6-й день
Я у Білорусі: мої перші півмільйона, «ковбасна» тусовка і «Молдер та Скалі» на дачі під Брестом
5-й день
П’яту добу у дорозі. Галопом по Волині, королівський прийом у Бресті і шикарні білоруські дороги
4-й день
Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»
3-й день
Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»
2-й день
Премо на Білорусь! Частина друга. Зелений Дніпро, обрізана «голова» Леніна та мокрий прийом у Києві
1-й день
Премо на Білорусь! Зупинка перша - Дніпропетровськ: провідник Лукашенко, американський журналіст
Подякувавши мого кауч-серфера за все і запросивши його до Донецька, я сів у бус «МАЗ». Ця машина майже нічим не відрізнялась від тієї що везла мене до Бресту. Тільки збоку замість напису «Брестоблавтотранс» був «Гроднааблавтотранс».
В салоні висів телевізор. Крутили якісь російські фільми та мультики
Туалет є. Але його закрили
Поїздка манила, адже ми проїжджали села. Хотілося б подивитися чи вони такі ж задбані як у Біловежській Пущі.
З вікна почали з’являтися сільські краєвиди
Click to viewЗа кілька хвили ми приїхали до містечка Волковиськ. Автовокзал був чистим. Жодної торгівлі. Навпроти його була їдальня
Скоро мені подзвонила Олена - дівчина у котрої я повинен був зупинитися у Гродно.
- Я сейчас на работе. Тебя встретит Лена. Она в очках как у черепахи Тортилы и в шлепках. Красивая, - пояснила мені Олена.
Їдемо далі. Ось такі типові невелички містечка у Гродненській області.
А це - ріка Неман
Наш автобус проїжджає містечко Скідзель під Гродно
За три з гаком години я відкрив для себе другий обласний центр Білорусі
На автовокзалі у Гродні я зустрівся з Оленою. Вона вже протягом трьох тижнів жила кауч-серферши, теж Олени.
- Привіт, я Влад. А ти Олена? - спитав я дівчину у окулярах
- Да, - відповіла вона.
Одразу зрозумів що вона не тутешня. І наступна з нею розмова ще більше пересвідчила мене у тому. Її емоції та вираз обличчя показували мені, що Олена не все розуміє.
Виявилося, що вона з під Москов*я.
- Я могу говорить по-русски, это не проблема, - заявив я.
- Мне нравится, говори по-украински дальше. Так прикольно, - відповіла вона.
Далі ми гуляли по Гродну. Барахолка. Напівголі мужики і чоловіки з парасольками
Покажи мені цю фотку перед поїздкою до РБ, то я б подумав, що це якийсь район Варшави чи Острави. Молодці наші сусіди!
Драмтеатр
Радянський танк і реконструйовані хрущовки
Центральна площа міста
Ми якась натрапили на службу у костьолі. Кожен п’ятий мешканець Гродна - поляк. Хоча почути польську, так само як і білоруську, на вулиці це з розряду фантастики.
Залазимо у магазин. Я взяв морозиво «28 копійок».
Їдемо пішки до нашого будинку. Жити я мав у приватному секторі. По дорозі помічаю такий білоруський тролейбус
Спочатку я подумав, що то нашою написано
Нашої кауч-серферши не було і я кинув рюкзак і ми повернулися до центру
Це мабуть одне місце з графіті у всій країні. Більше розписів ані на парканах, ані в інших місцях я не бачив. Ця машинка - секонд-хенд з Німеччини.
Пожежна станція. Картина з обличчям Мони Лізи
Олена не хоче фоткатися
Стара синагога. До війни євреї складали 75% населення міста
Така от пропаганда потішила. Смішно і водночас попереджує
Центральна вулиця міста - Советская
Теж у центрі
Після ми з «Тортилою» пішли на ЖД вокзал. Я купив квитки на завтрашній нічний поїзд до Мінська. Стали чекати на автобус. У кіоску взяв 5 талонів. Вартість проїзду тут була як і у Бресті - 750 рублів (одна гривня). Олена принципова не купувала талонів.
- Я хочу, чтобы меня оштрафовали. Я как-то просила, но меня послали, сказав: «у нас белорусских зайцев хватает». Хочу посмотреть, как мне на почту в России штраф придет.
На тролейбусі ми так і не поїхали. У центрі зустрілися з білоруською Оленою. Вона була на фото сесії - підробляє фотографом.
Сіли на тачку і поїхали. На ринку затарилися овочами та фруктами. Ввечері я планував зварити борщ.
Потім я попрацював на кухні і простояв біля плити.
Білоруська Олена покликала нас на пляж. Ми сіли і поїхали у село Ювілейне під містом. По дорозі проїхали мікрорайончик.
Зона відпочинку була чистенька. А от водичка холодна, але ми все ж купалися. Час від часу грали у бадмінтон.
Був час повертатися. По дорозі на зупинці підібрали мужика. Він стояв і гальмував знаком «клас». Але чому автостоп на ЗУПИНЦІ?
Ми його підвезли і він, виходячи, протягнув 3 тисячі Олені (4 гривні), та відмовилася спочатку, але потім все ж взяла гроші.
Ввечері розмовляли за борщем. Моя страва дуже сподобалася. Ну принаймні сказали, що класний :)
Спали утрьох на одному ліжку. Мене поклали біля стіни. Я, не зважаючи на те що лежав з двома дівчатами, одразу закрив очі і заснув.
Наступний день обіцяв бути не менш цікавим ніж цей…
Попередні публікації з поїздки до РБ:
7-й день
Їжджу Білоруссю: веселі голландці у місці розпаду СРСР, живі волохаті зубри та 100 метрів від Польщі
6-й день
Я у Білорусі: мої перші півмільйона, «ковбасна» тусовка і «Молдер та Скалі» на дачі під Брестом
5-й день
П’яту добу у дорозі. Галопом по Волині, королівський прийом у Бресті і шикарні білоруські дороги
4-й день
Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»
3-й день
Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»
2-й день
Премо на Білорусь! Частина друга. Зелений Дніпро, обрізана «голова» Леніна та мокрий прийом у Києві
1-й день
Премо на Білорусь! Зупинка перша - Дніпропетровськ: провідник Лукашенко, американський журналіст