або ж як обережно слід виносити вирок оригіналові, виходячи з перекладу

Я відношуся до палких і давніх шанувальниць творчості Андре Нортон. Не те, щоб я геть-усе написане нею перечитала (особливо ж останні твори, створені «у співробітництві»), а все ж не одна її книга є для мене важливою та любленою.

Тим неприємніше було побачити вкрай негативні ( Read more... )

 Нагадаю, що попередня,   третя частина тексту тут



Оригінал цього запису знаходиться на платформі http://tin-tina.dreamwidth.org/403342.html

Хтозна - якщо маятник літературної моди, бодай у жанрі фентезі, від загадково-плутаних епопей з етично амбівалентними героями та й раптом хитнеться у бік простих щирих розповідей, де добро є добром, а його протилежність, відповідно, злом, і всі герої одержують згідно із заслугами (в житті такого не буває, але ж це література), то знову читатимуть ( Read more... )

У всі попередні відвідини Моршина я витрачала чимало грошей і часу на водні процедури, усілякі там підводні душі чи ванни, намагаючись сяк-так підрихтувати своє дещо проблемне ліве плече. Наша кримська приятелька, яка й приохотила нас до Моршина, ставилася до цього скептично:

- Походи на озеро, поплавай, значно більше користі.
( Read more... )

Для кращого пояснення моїх стрийських пригод треба знати дві обставини. Перша - вибралася я до цього славного міста саме в розпал дуже неприємного болю в шиї та потилиці. Друга, ще важливіша - маю я певний талант, не такий рідкісний, а все ж, якби існувала якась спортивна дисципліна, протилежна до орієнтування, я могла б претендувати на доволі ( Read more... )

Зазвичай людина рідко думає про свій карк чи потилицю - бо й бачить їх вкрай рідко, хіба що у дуже просунутій перукарні. Але інколи ці частини тіла можуть про себе нагадати. Отак і мені трапилося - акурат посеред моршинського літа.
( Read more... )

(далі все будуть теми суб’єктивні і делікатні, хто такого не любить, то й часу не гайте)
( Read more... )

Закордонні російськомовці - далеко не найбільша екзотика Моршина. Інколи почуваєшся тут як десь на Півдні - стільки вештається довкола густо-чорнявих і темно-смаглявих чоловіків. Вони були б достеменно схожими на зображення воїнів із перських чи ассирійських барельєфів, якби у тих воїнів зголили бороди, а їхні розкішні обладунки замінили на короткі ( Read more... )

На жаль, інколи буває так, що загалом приємний період часу починається не дуже добре. От і мені таке трапилося цього моршинського літа (Нічого страшного, треба просто пам’ятати, що то був не початок сумного кінця, а, як казала Аня Ширлі, кінець сумного початку).
( Read more... )

Раз зайшла вже в нас мова про відьом, чарівниць та відьомські процеси, то от цікавий епізод, приведений у книзі Катерини Диси «Історія з відьмами» (ст. 174-175).

«У лютому 1715 року в місті Прилуки служницю дружини Андрія Горленка Оленку звинуватили у зачаруванні слуги офіцера Пятова, розквартированого у Горленків. Через пожильців господиня разом зі ( Read more... )