Замучена "парниковим" ефектом зима намагалася налякати українців куцими морозами. Інколи вона підморожувала калюжі, інколи сипала снігом, але великого враження не справляла навіть на дітлахів, що не звикли ще до снігу та холоду. Люди носилися по вулиці з червоними носами та вухами в пошуках подарунків. На зиму було начхати! Інколи через ті ж такі ( Read more... )

Перший день зими ніяк не можна було назвати зимовим. Хіба що похмуре небо якось нагадувало про те, що зима ось-ось має набути звичних ознак. За вікном було сиро та прохолодно, і легенький дощ псував настрій перехожим, що куталися в свої шарфи та пальта. Але Женя за вікно не дивився.
( Read more... )

Осінь цього року була прекрасна. Вона дарувала і тепло, і ранкову морозну свіжість, і гарні осінні дощі, і туманні ночі. Осінь була дуже м’якою, королівською. Але Женя просто не мав ніякого бажання милуватися днями і ночами, що їх дарувала природа. Тільки не цієї осені…
( Read more... )

Похмуре небо за вікном та вже допитий чай не могли зіпсувати Женіного натхнення. Він вчепився за свою музу і продовжував писати. На душі накипіло і очиститися він міг тільки СЛОВОМ. „Бумага все стерпит”!!!
( Read more... )

Холод пробирався в кожну клітинку тіла. Навіть чай, що парував на столі, одним своїм виглядом зігрівав краще, ніж обіцянки розпочати опалювальний сезон. Не зважаючи на замерзлі і скоцюрблені пальці, Женя продовжував вистукувати по клавіатурі, перетворюючи свої думки та переживання в живий доказ його розуму та креативу.
( Read more... )

Осінні дні летіли один за одним, наче золотисте листя, що сипалося з каштанів. Так само як і листя, дні не зникали, а осідали десь в душі. І з настанням холодів та дощів, починали перегнивати у куточках свідомості, роблячи і без того довгі, холодні ночі ще довшими та холоднішими.
( Read more... )

Тепла та сонячна погода, що трималася уже близько тижня була справжнім подарунком для українців. Люди тішилися, намагалися підставити сонячним промінчикам побільше свого тіла і посмішок. Здавалося, що починається літо і скоро пора відпусток. Тільки пожовклі каштани нагадували про справжню пору року. Минулий тиждень взагалі зробив багато подарунків ( Read more... )

Над Києвом нависла ніч. Молодий місяць-серпанок ледь-ледь освітлював вулиці, бульвари, провулки. Темрява окутала місто, легенький холодок додавав бадьорості. Тихенько шелестіли уже пожовтілими, сухими листочками дерева. Женя бродив дворами, шукаючи таємну квартиру.
( Read more... )

Час спливав надто повільно. Так повільно тягнулись години, що душа, замурована в тілі, готова була вирватися на волю, на простір, аби швидше дочекатися того дня. Все навколо: і люди, і машини, і природа, і політичне життя завмерло в очікуванні. Женя чекав голосування по кандидатурі нового прем’єра?
( Read more... )

Вода була чистою, чистою. Можливо, аж занадто прозорою. Можна було розгледіти будь-яку дрібничку на дні і це бентежило, трошки лякало. Складалося враження, що зовсім мілко, і це вводило в оману. Вода здавалась нерухомою. Жодної хвильки, жодного тремтіння чи коливання. Вода була дзеркалом.
( Read more... )